ВСТУП


Економічні негаразди у сучасному світі в значній мірі є проблема глибокої кризи економічної науки, яка неспроможна вибудувати правильну державну стратегію економічного розвитку. Корінна проблема економічної науки – нерозуміння об'єктивних економічних законів: Закону вартості та Закону нагромадження, насамперед. Як наслідок – всебічна зарегульованість економіки недолугою макроекономічною політикою. Втім, економіка є напрочуд саморегульована система як з точки зору ринкової рівноваги, так і оптимального розвитку. Головне – не заважати їй у цьому, дотримуючись принципу “laisser-faire”. Що, однак, не виключає регулюючої ролі держави в економіці.

Найбільш вагома функція держави у сфері економіки, окрім бюджетної (фіскальної), має полягати в підтримці вартісно-грошового паритету: грошова маса має відповідати обсягу вартісної маси. – Задля макроекономічної рівноваги, котра в сучасному глобалізованому світі все більше набуває наднаціональної масштабності. Проте, якраз тут і проблема. Оскільки сучасна грошова система позбавлена будь-якої опори на вартісну базу створеного працею матеріального багатства. Золотовалютний стандарт GES канув у минуле, а опора на плаваючий курс національних валют, що лежить в основі системи SDR (Спеціальних прав запозичень), лише посилює розлад світових фінансів.

Відтак, є нагальна потреба переглянути концептуальні засади класичної політекономії, доєднавши до неї кількісну теорію грошей. Вірніше, – інкорпорувати монетаризм в політичну економію, створивши на цій основі якісно новий напрям в економічній науці – політекономічний монетаризм, придатний для практичного застосування в якості регуляторного інструментарію макроекономічної політики.

Монополія політичної економії в сфері економічних наук та її прикладна спроможність практичної реалізації в додаток до теоретичної переконливості – суть авторського задуму даної монографії.



ЗМІСТ