РИНКОВА РІВНОВАГА

Під ринковою рівновагою, зазвичай, розуміють урівноважений споживчий попит з товарною пропозицією при стабільній грошовій одиниці, відповідно, – стабільних цінах. Балансується попит-пропозиційна рівновага середньою по економіці нормою прибутку, що є наслідком дії закону трудової вартості. З іншої сторони, загальноекономічну попит-пропозиційну рівновагу з певною періодичністю порушує закон нагромадження капіталу в порядку систематичного зниження платоспроможності населення. Тому...

Рівновага попиту з пропозицією має двояку сутність:

1. Мікроекономічна рівновага споживчого попиту по товарним групам;

2. Макроекономічна рівновага платоспроможного попиту загалом.

В контексті трудовитрато-вартісної рівноваги це виглядає наступним чином.

РИНКОВА  РІВНОВАГА  МІКРОЕКОНОМІЧНА

_{Вартісно-грошовий паритет}

ЦІНА   =   ВАРТІСТЬ >   =   < ТРУДОЗАТРАТИ

! ← ----------------------------------------------------------------- → !

^{Рівновага пропозиції-попиту (споживчого)}

РИНКОВА  РІВНОВАГА  МАКРОЕКОНОМІЧНА

_{Вартісно-грошовий паритет}

Сума ЦІН = Маса ВАРТОСТІ = Маса ТРУДОЗАТРАТ

! ←----------------------------------------------------------------------------→ !

^{Рівновага пропозиції-попиту (платоспроможного)}

За наявності вартісно-грошового паритету в економіці ринкова рівновага передбачає відповідність параметрів ЦІНИ (їх загальної суми – ВВП) до ВАРТОСТІ (її загальної Маси) і до ТРУДОЗАТРАТ (їх загальної Маси) на мікро/макроекономічних рівнях. При цьому...

На мікроекономічному рівні окремих товарних груп ВАРТІСТЬ на товари урівноважується з ТРУДОВИТРАТАМИ на їх виробництво законом вартості: під впливом споживчого попиту населення вільний перелив інвестицій = трудового ресурсу у затребуване виробництво до середньої норми прибутку.

На макроекономічному рівні Сукупна маса ВАРТОСТІ урівноважена із Сукупною масою ТРУДОВИТРАТ тим же законом вартості завжди, оскільки середня норма прибутку в загальноекономічному масштабі постійно присутня як даність. – За умови, однак, платіжної спроможності населення.

Відтак, визначальним чинником /балансиром/ ринкової рівноваги являються:

а) на мікрорівні – своєчасна переорієнтація інвестицій = товарної пропозиції у відповідь на споживчий попит (функція закону вартості);

б) на макрорівні – споживацька платоспроможність (вплив закону нагромадження).

В обох випадках (увага!) лише за наявності вартісно-грошового паритету в економіці – вартісної еквівалентності грошової одиниці.

Умова вартісно-грошового паритету є універсальною для ринкової рівноваги як на мікро-, так і на макроекономічних рівнях. Тому першочергова увага до вартісної еквівалентності грошей. Отже...

Відповідність «ЦІНА = ВАРТІСТЬ» та «Сума ЦІН = Маса ВАРТОСТІ» визначається грошово-вартісним паритетом в масштабах економіки в сенсі:

Загальна ГРОШОВА МАСА = Загальна МАСА ВАРТОСТІ

Баланс грошової маси до маси вартісної підтримується вартісною еквівалентністю грошової одиниці, коли номінальна ціна грошової одиниці адекватна заздалегідь визначеній, взятій за еталон, частці трудової вартості. Тоді вартісна оцінка трудовитрат в грошовому еквіваленті достовірна для макрорівня завжди, а для мікрорівня – при середній нормі прибутку. А ось грошово-вартісний дисбаланс спотворює ВАРТІСТЬ до псевдовартості на мікрорівні, а на макрорівні спотворює сумарний для економки показник сукупної маси вартості – ВВП.

Отож... Адекватність ЦІН величинам ринкової ВАРТОСТІ забезпечує вартісна еквівалентність грошей – грошово-вартісний паритет, який в економіці, за умов її розвитку, підтримується:

а) або мимовільним переформатуванням масштабу цін зростаючою в економіці масою вартості – повзучою ревальвацією грошової одиниці (по відношенню до вартості, а не інвалютам чи то золоту);

б) або дозованою грошовою емісією – умисним в економіку вкиданням грошової маси в дозах, що відповідають темпам економічного зростання = приросту сукупної маси вартості.

Підтримуваний в такий спосіб грошово-вартісний паритет (вартісна еквівалентність грошової одиниці) утримує адекватність ЦІН величинам ВАРТОСТІ що на мікроекономічному рівні (ціна = вартість), що на рівні макроекономічному (сума цін = вартісна маса). З тією різницею, що:

1. Рівновага на мікроекономічному рівні визначається споживчим попитом – вподобаннями покупців при наявності їх платіжної спроможності;

2. Рівновага на макроекономічному рівні визначається платоспроможним попитом – платіжною спроможністю населення загалом.

Умова ринкової рівноваги по окремим групам товарів передбачає: при вартісній еквівалентності грошей (вартісно-грошовому паритеті) ЦІНА жорстко прив’язана до ВАРТОСТІ, котра, в свою чергу, урівноважується з ТРУДОВИТРАТАМИ законом вартості на середній нормі прибутку.

_{Вартісно-грошовий паритет}

ЦІНА   =   ВАРТІСТЬ >   =   < ТРУДОЗАТРАТИ

! ← ----------------------------------------------------------------- → !

^{Рівновага пропозиції-попиту (споживчого)}

Тут...

ТРУДОВИТРАТИ є жива = матеріалізована в товарах суспільно-необхідна праця абстрактна.

ВАРТІСТЬ є ринкова оцінка зречевлених в товарах суспільно-необхідних трудовитрат абстрактних.

ЦІНА є грошовий вираз вартості.

Адекватність ВАРТОСТІ уречевленим ТРУДОВИТРАТАМ забезпечує закон вартості за рахунок вільного, на догоду споживчому попиту, перетікання інвестиційного капіталу = трудового ресурсу у виробництві до усереднених значень прибутковості (рівновеликої вартісної винагороди за працю), відтак, оптимального ціноутворення відповідно до затрат праці.

В теорії: ВАРТІСТЬ > = < ТРУДОВИТРАТИ → до середньої норми прибутку.

На практиці: ВАРТІСТЬ (в ціні) > = < СОБІВАРТІСТЬ + ПРИБУТОК середній.

Тобто, закон вартості визначає /задає/ точку рівноваги ТРУДОЗАТРАТ і ВАРТОСТІ... на середній нормі прибутку. А ось підганяє ЦІНУ під цю рівноважну точку зустрічно-перехресний тиск попиту і пропозиції на торгах, і на цій точці – оптимальній прибутковості (де ВАРТІСТЬ достеменна) – попит врівноважується з пропозицією. Власне, товарна пропозиція є функція закону вартості, бо її дрейф визначається переливом капіталу = трудового ресурсу у виробництві до єдиної норми підприємницького прибутку... у відповідь на споживчі запити населення.

«ВАРТІСТЬ > = < ТРУДОЗАТРАТИ» врівноважується законом вартості за рахунок перетоку інвестицій у затребуване суспільством виробництво. Після чого...

«ПРОПОЗИЦІЯ = ПОПИТ» стабілізується на середній нормі прибутку.

На середніх значеннях прибутковості попит врівноважується з пропозицією, встановлюючи оптимальну ВАРТІСТЬ (в ціні) товару. Вартісно-утворююча функція попиту та пропозиції на цій точці ринкової рівноваги припиняється, і величина ВАРТОСТІ в цей момент визначається тільки об'ємом ТРУДОЗАТРАТ.

Таким чином...

ВАРТІСТЬ, як ринкова оцінка матеріалізованих трудовитрат, суміщаючись з реальним обсягом матеріалізованих ТРУДОЗАТРАТ під тиском споживчого попиту на перерозподіл трудового ресурсу у виробництві, на середній нормі прибутку стає оптимальною. Середня НОРМА ПРИБУТКУ є водночас індикатором, коректором і фіксатором рівновеликої вартісної віддачі від рівновеликих трудовитрат = соціально справедливий обмін результатами праці.

При наявності вартісно-грошового в економіці паритету ЦІНА є адекватний виразник ВАРТОСТІ в грошовому еквіваленті, тоді як ВАРТІСТЬ (в ціні) врівноважується з ТРУДОВИТРАТАМИ законом вартості. Не ціни коливаються навколо вартості, а вартість (в ціні) коливається навколо трудовитрат, намагаючись увійти у відповідність. Вірніше, вільний перетік трудоресурсу (вслід за інвестиціями) у затребуване виробництво під впливом попиту-пропозиції формує вартість... на середній нормі прибутку. – Точка /момент/ суміщення вартості з трудовитратами.

Питання: яка така невидима сила утримує ринкову рівновагу вільноринкової економіки, кожен раз наполегливо відновлюючи її в разі найменшого порушення?.. Пам'ятаючи, що економіка – це, насамперед, система відносин людей в процесі виробництва, обміну, розподілу, привласнення матеріальних благ, питання можна поставити так: яка така потаємна сила змушує людей неусвідомлено поновлювати цю рівновагу?.. Що їх підспудно до цього примушує?..

Ринкову рівновагу в умовах вільноринкової економіки утримує людський інстинкт соціальної справедливості: рівновелика вартісна винагорода за працю; кожному згідно затрат праці при обміні його результатами = баланс інтересів. Порушити цю рівновагу означає спотворити еквівалентність обміну результатами праці, отримати у відповідь масове невдоволення, згасання стимулів до праці, соціальне збурення і т.д. На нейтралізації антагоністичних емоцій, на балансі соціальних інтересів і базується ринкова рівновага:

ВАРТІСТЬ > = < ТРУДОВИТРАТИ → Рівновелика вартісна винагорода за працю для всіх.

Така ось глибинна "таємниця" ринкової рівноваги вільноринкової економіки.

А висновок такий: чим вільніше економіка, що означає вільне, згідно закону вартості, ціноутворення при грошово-вартісному паритеті, – тим стійкіше ринкова рівновага... на ґрунті соціальної справедливості.

За умов вільноринкової економіки ВАРТІСТЬ (в ціні) врівноважується з ТРУДОЗАТРАТАМИ як на мікро-, так і на макрорівнях законом вартості. Проте, на макрорівні, на відміну від перепадів на мікрорівні, непохитна стабільність рівності:

Сукупна маса ТРУДОЗАТРАТ = Сукупна маса ВАРТОСТІ (в сумі цін)

Сукупна маса уречевлених в товарах трудозатрат завжди реалізується за середньою (переважаючою) в економіці нормою прибутку. А це означає, що сукупна в масштабах економіки маса ТРУДОЗАТРАТ завжди дає адекватну їм сукупну масу ВАРТОСТІ (в сумарній масі цін): скільки в економіці ТРУДОЗАТРАТ – стільки ж і сукупної ВАРТОСТІ в грошовому еквіваленті. – За умови, однак, вартісно-грошового паритету.

Сума ЦІН = Сукупна маса ВАРТОСТІ = Сукупна маса ТРУДОЗАТРАТ

Якщо ВАРТІСТЬ (в ціні) на мікрорівні окремих товарних груп коливається навколо ТРУДОЗАТРАТ, поки не видасть середню норму прибутковості, то сукупна маса ВАРТОСТІ (в сумі цін) на макроекономічному рівні відповідає сукупній масі зречевлених ТРУДОЗАТРАТ постійно, бо середня норма прибутку є даність для цього рівня. Відповідно: сума цін в економіці (ВВП в грошовому виразі) досить точно представляє трудоємність створеного в суспільстві матеріального багатства. – Знову ж таки, лише за умови вартісної еквівалентності грошей.

ВВП = Маса ВАРТОСТІ = Маса матеріалізованих ТРУДОЗАТРАТ

Адекватність ВВП сукупній масі ВАРТОСТІ = ТРУДОВИТРАТ підтримується вартісно-грошовим паритетом – вартісною еквівалентністю грошової одиниці. Фіксуючи в такий спосіб рівновагу сукупного споживчого попиту із сукупною товарною пропозицією на середній нормі прибутку відповідно до закону вартості в загальноекономічному масштабі:

Сукупна ПРОПОЗИЦІЯ = Сукупний споживчий ПОПИТ

Макроекономічну попит-пропозиційну рівновагу постійно балансує ЗАКОН ТРУДОВОЇ ВАРТОСТІ своєчасним перетіканням інвестиційного капіталу, вирівнюючи норму прибутковості в масштабах економіки до усереднених значень. Однак, на дану рівновагу впливає ЗАКОН НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ систематичним звуженням платіжної спроможності населення. І тут вже мова йде про платоспроможний сегмент попит-пропозиційної рівноваги:

Сукупна ПРОПОЗИЦІЯ = Сукупний платоспроможний ПОПИТ

Сукупна платоспроможність попиту означає купівельну спроможність ринку реалізувати товарну масу в повному обсязі. Проте, капіталістичне відтворення виробництва приречене генерувати дисбаланс платоспроможності до вартісної маси товарів і послуг. – З огляду на дію закону нагромадження капіталу, наслідком чого є неминуче відставання платоспроможного попиту від зростаючого обсягу товаро-сервісної пропозиції на величину накопичення (реінвестованої частки додаткової вартості), де сукупні в економіці:

ПРОПОЗИЦІЯ > ПОПИТУ (платоспроможного) на величину нагромадження.

Як результат, – економічні з певною циклічністю кризи товарного перевиробництва. Неприємне, але цілком нормальне, ба більше, – здорове явище. Оскільки це є ознакою продуктивного накопичення капіталу, прикметою того, що з нагромадженням все гаразд. До того ж, явище невиправне за умов вільного ринку (окрім експортної експансії). Тут головне обізнаність, бо невігластво породжує заходи боротьби з кризою, що тягнуть за собою куди більш серйозні фінансово-економічні кризові проблеми.

Насамперед, маються на увазі заходи грошової емісії задля стимулювання споживчого попиту. До певної міри вони дають короткостроковий результат, компенсуючи реінвестовану частку додаткової вартості, що вибула із поточного споживчого попиту. Але тут важливо щоб приріст грошової маси не перевершив приріст маси живої = уречевленої в матеріальних благах праці на тривалу перспективу. Інакше в довгостроковій перспективі будь-яка перебільшена грошова емісія неминуче призведе до надлишку грошової маси в економіці по відношенню до сукупної маси вартості і, як результат, до переформатування масштабу цін: девальвація грошової одиниці і, відповідно, зростання цін – інфляції. Ба більше, гіпертрофована грошова, перш за все, кредитна емісія неминуче призводить до «перевиробництва» фіктивного капіталу. І тоді вже настає патологія фінансово-економічної кризи. Що занадто часто, до речі, має місце в сучасному світі.

Відтак, якщо взяти формулу ринкової рівноваги макроекономічної:

_{Вартісно-грошовий паритет}

Сума ЦІН = Маса ВАРТОСТІ = Маса ТРУДОЗАТРАТ

! ←----------------------------------------------------------------------------→ !

^{Рівновага пропозиції-попиту (платоспроможного)}

То, з врахуванням факторів надлишкової грошової емісії і перенакопичення капіталу, буде мати місце двоїстий характер порушеної рівноваги:

1. Перша в площині грошово-вартісного паритету – фінансова криза:

Сумарна ГРОШОВА МАСА > Сукупна ВАРТІСНА МАСА. – Як наслідок гіпертрофованої грошової емісії.

2. Друга в площині рівноваги попиту-пропозиції – економічна криза:

Сукупна ПРОПОЗИЦІЯ > Сукупний платоспроможний ПОПИТ. – Як наслідок перенакопичення капіталу.

Остання із них має цілком закономірну природу економічного походження. Тоді як перша – штучне (рукотворне) походження, внаслідок хибної, перш за все, кредитно-грошової політики. А обидві вони, так чи інакше, спотворюють основний модус ринкової рівноваги:

На мікрорівні: ТРУДОЗАТРАТИ > ≠ < ВАРТІСТЬ (в ціні)

На макрорівні: Сукупна маса ТРУДОЗАТРАТ ≠ Маса ВАРТОСТІ (в сумі цін)

Сучасні кризи являють собою, переважно, змішану комбінацію двох криз – економічного і фінансового, а саме:

а) природно-економічна криза товарного перевиробництва;

б) патологічна криза «надвиробництва» фіктивного капіталу.

Відрізнити кризу товарного надвиробництва від кризи «перевиробництва» фіктивного капіталу (коли б вони були не в змішаній формі, а в чистому вигляді – кожна окремо) дуже просто: перша з них починається на товарній біржі, друга – на біржі фондовій.

Вартісно-грошовий паритет – кращий засіб не допустити руйнівну патологію кризи «надвиробництва» фіктивного капіталу та мінімізувати негативні наслідки економічної кризи товарного перевиробництва. Тому першочергова увага держави має буде зосереджена на вартісній еквівалентності грошей.