ВІД АВТОРА

Перед вами, шановний читач, проект кардинальної реконструкції політичної економії. Його новизна в економічній науці:

1. Вперше коректно визначається категорія ВАРТІСТЬ, як ринкова (в грошовому виразі) оцінка уречевленої трудомісткості товарів та трудомісткості реалізованих послуг;

2. Вперше враховується інтелектуальна праця (що скорочує робочий час, витісняючи фізичну працю) у формуванні трудозатратної ємності товарів/послуг, відповідно, – ВАРТОСТІ;

3. Вперше коректно формулюється ЗАКОН ВАРТОСТІ – не лише мовою теорії, але і практики, – що розкриває достеменну сутність вільноринкової економіки;

4. Вперше робиться спроба грошову систему поставити на трудозатратно-вартісний фундамент реально існуючого в суспільстві матеріального багатства.

Мета проекту: перетворити Політекономію з умоглядної теоретичної абстракції в повноцінну прикладну економічну науку, зробивши її домінуючою у сфері економічних наук.

З повагою!
Володимир Огневий
__________________________

ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

ПОЛІТЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ МОНЕТАРИЗМУ

Вільно-ринкова економіка регулюється об'єктивними економічними законами, котрі за умов "laisser-faire" досить бездоганно виконують функцію підтримки ринкової рівноваги. Однак, якою б успішною не була практична дія таких законів, на певному етапі економічного розвитку вони аж ніяк не можуть ігнорувати регулюючу роль держави. Мається на увазі, насамперед, політика жорсткого монетаризму: емісія грошової маси в унісон до темпів приросту валового продукту задля підтримки в масштабах економіки вартісно-грошового паритету, відтак, – ринкової рівноваги та стабільного розвитку. Авторське дослідження має на меті науково обґрунтувати кількісну теорію грошей на трудозатратно-вартісному фундаменті політичної економії з наміром створення теоретичних підвалин якісно нової грошової системи. Отже, вмонтувавши монетаризм у трудову теорію вартості, розробити придатну для практичної реалізації доктрину політекономічного монетаризму, як регуляторний інструментарій макроекономічної політики. Проте розпочати слід з перегляду фундаментальних основ класичної політекономії задля перетворення її в повноцінну економічну науку.

ВСТУП

Економічні негаразди у сучасному світі в значній мірі є проблема глибокої кризи економічної науки, яка неспроможна вибудувати правильну державну стратегію економічного розвитку. Корінна проблема економічної науки – нерозуміння об'єктивних економічних законів: Закону вартості та Закону нагромадження, насамперед. Як наслідок – всебічна зарегульованість економіки недолугою макроекономічною політикою. Втім, економіка є напрочуд саморегульована система як з точки зору ринкової рівноваги, так і оптимального розвитку. Головне – не заважати їй у цьому, дотримуючись принципу “laisser-faire”. Що, однак, не виключає регулюючої ролі держави в економіці.

Найбільш вагома функція держави у сфері економіки, окрім бюджетної (фіскальної), має полягати в підтримці вартісно-грошового паритету: грошова маса має відповідати обсягу вартісної маси. – Задля макроекономічної рівноваги, котра в сучасному глобалізованому світі все більше набуває наднаціональної масштабності. Проте, якраз тут і проблема. Оскільки сучасна грошова система позбавлена будь-якої опори на вартісну базу створеного працею матеріального багатства. Золотовалютний стандарт GES канув у минуле, а опора на плаваючий курс національних валют, що лежить в основі системи SDR (Спеціальних прав запозичень), лише посилює розлад світових фінансів.

Відтак, є нагальна потреба переглянути концептуальні засади класичної політекономії, доєднавши до неї кількісну теорію грошей. Вірніше, – інкорпорувати монетаризм в політичну економію, створивши на цій основі якісно новий напрям в економічній науці – політекономічний монетаризм, придатний для практичного застосування в якості регуляторного інструментарію макроекономічної політики.

Монополія політичної економії в сфері економічних наук та її прикладна спроможність практичної реалізації в додаток до теоретичної переконливості – суть авторського задуму даної монографії.

I. ПОЛІТЕКОНОМІЯ

1. Визначення вектора дослідження

2. Економіка в політекономічному контексті

3. Достоїнства і вади політекономічної науки

II. ТРУД І ВАРТІСТЬ

1. Проблема узгодженості трудовитрат з вартістю

2. Загадка гіперпродуктивності інтелектуальної праці

3. Трудовитратне підґрунтя вартісних теорій

III. ТРУДОВА ТЕОРІЯ ВАРТОСТІ

1. Функція і роль закону вартості в економіці

2. Вартість як ринкова оцінка втілених трудовитрат

3. Непорушний модус теорії трудової вартості

4. Ринковий алгоритм формування вартості

5. Закон вартості на мовах теорії і практики

6. Редукція трудозатрат як метод обчислення вартості

IV. ГРОШОВА СИСТЕМА

1. Гроші як еквівалент вартості

2. Умови вартісно-грошового паритету

3. Питання вартісного підґрунтя грошової одиниці

V. ТЕОРІЯ ДОДАТКОВОЇ ВАРТОСТІ

1. Нагромадження як засіб розширеного відтворення

2. Суть експлуатації капіталом найманої праці

3. Специфіка капіталістичного нагромадження

4. Норма прибутку: до зниження чи підвищення?

5. Макроекономічні наслідки самозростання капіталу

6. Одвічне питання соціальної справедливості

VI. РИНКОВА РІВНОВАГА

1. Вартісно-грошовий паритет як умова рівноваги

2. Мікроекономічна рівновага споживчого попиту

3. Макроекономічна рівновага платоспроможного попиту

VII. МАКРОЕКОНОМІКА

1. Невідворотність державного регулювання економіки

2. Домінанта «невидимої руки» ринку

3. Чи потрібно стимулювати економічне зростання?

4. Чи потрібно боротися з економічною кризою?

5. Пріоритети макроекономічної політики

VIII. МОНЕТАРИЗМ

1. Випробування кількісною теорією грошей

2. Трудо-вартісна основа монетаризму

ВИСНОВКИ

Представлена версія політичної економії ставить за мету пізнати об’єктивні закони економічного розвитку, аби надати їм можливість повної самореалізації... як довершеному регулятору ринкової економіки за принципом «невидимої руки» – LAISSER-FAIRE. Оскільки це напрочуд досконалий механізм економічного саморегулювання, за своєю природною мудрістю неперевершений для людського генія. Головна і єдино розумна функція «людського генія» – не перешкоджати дії цих законів. А рукотворних перешкод практично, на жаль, нагромаджено безліч... Бо тривале, майже столітнє знущання над цими законами ґрунтовно спотворило економіку розвинених країн. Чого тільки варта кейнсіанська (в різних варіаціях) т.зв. «довгострокова політика підтримки економічного росту» ціною, насамперед, штучного стимулювання «ефективного попиту». Плюс «неоліберальний» розгул кредитної емісії, що довів процентну ставку до «нуля», ось-ось готову увійти в «мінус», а подекуди це вже сталось... Як не стагфляція в результаті, то боргова прірва. Та все фінансові пухирі і піраміди... – Повна безвідповідальність правлячих еліт на ґрунті економічного невігластва. А може й користі, оскільки бізнес за цей час міцно зрісся з владою, перетворившись, власне, у владу. А там, де бізнес при владі, там перестають повноцінно функціонувати ринкові механізми економічного саморегулювання. Про “соціалістичне” ґвалтування законів вільного ринку взагалі не варто говорити: нещасні жертви ґвалтівного псевдоексперименту зазнали глибинних деформацій продуктивних сил, внаслідок чого вони на десятиліття втратили здатність до нормального саморозвитку.

Насилля не проходить безслідно.

Провальні уроки антиринкових експериментів більшовицького марксизму, а також нікчемність кейнсіанства та згубність псевдоліберального розгулу сучасної «фінансової економіки» переконливо довели правоту політекономічної науки, що ґрунтується на трудозатратно-вартісному трактуванні економічних явищ. До сих пір, однак, це була лише теорія: «Трудова теорія вартості (і на цьому наголошував сам Маркс) є граничною, глибинною абстракцією, шлях від якої до поверхні безпосередніх економічних процесів вельми далекий»*. Перетворення Політекономії із теоретичної абстракції в прикладну економічну науку є давним-давно назрілим завданням, реалізація якого вимагає, перш за все, коректного формулювання базового закону трудової теорії вартості – ЗАКОНУ ВАРТОСТІ – не лише на мові теорії, а й на мові практики.

В теорії: ВАРТІСТЬ > = < ТРУДОВИТРАТИ → до середньої норми прибутку.

На практиці: ВАРТІСТЬ (в ціні) > = < СОБІВАРТІСТЬ + ПРИБУТОК середній.

Орієнтований на задоволення споживчого попиту вільний перелив капіталу = трудоресурсу в сфері матеріального виробництва до середньої норми прибутку формує адекватну трудозатратам вартість – оптимальну ціну. А це являє собою одночасно як еквівалентний, соціально справедливий, обмін результатами праці, так і раціональну, на догоду суспільним потребам, реінвестицію прибутку в розширене відтворення виробництва. – Досконалий механізм економічної саморегуляції... Цілком об'єктивно, без будь-якого бюрократичного втручання ззовні, само собою. Такий результат ефективно може дати лише функціонуюча за законом вартості вільноринкова економіка. – Єдина не від людських вигадок, а від природи економічна модель. Яка об'єктивно щоразу самовідтворюється на ґрунті суспільного поділу праці, без будь-якої потреби зовнішнього впровадження чи то управління. Окрім державної підтримки вартісно-грошового в економіці паритету:

ГРОШОВА МАСА = МАСА ВАРТОСТІ

Вартісна еквівалентність грошової одиниці є обов’язковою умовою еквівалентного товарообміну і, відповідно, нормального функціонування економіки. А це означає дотримання державної політики найжорсткішого монетаризму з врахуванням трудозатратно-вартісного балансу в економіці:

МАСА ВАРТОСТІ = МАСА ТРУДОВИТРАТ

Відтак, кількісна теорія грошей має бути інкорпорована в теорію трудової вартості задля розробки виваженої макроекономічної стратегії. – Створення на цій основі політекономічного монетаризму, котрий передбачав би опору грошової системи на вартісно-трудовитратне підґрунтя економіки. Аби спроектованим на цій основі монетарним інструментарієм забезпечувати підтримку ринкової рівноваги:

На мікрорівні: ЦІНА = ВАРТІСТЬ > = < ТРУДОВИТРАТИ

На макрорівні: Сума ЦІН (ВВП) = Маса ВАРТОСТІ = Маса ТРУДОЗАТРАТ

Ринкова рівновага – запорука стабільного економічного розвитку.

Пізнати економічну природу суспільства та забезпечити з боку держави її стабільний саморозвиток шляхом реалізації, насамперед, розважливої монетарної політики – першочергове завдання політекономічного монетаризму. Не лише в межах національних кордонів, але і на міжнаціональному рівні сучасного глобалізованого світу, в часи трансконтинентального розростання інтеграційно-галузевих пірамід та масованого в глобальному просторі переміщення капіталу, робочої сили, товарів і послуг. Відтак, глобальна економіка вимагає скоординованої монетарної політики держав на базі стійкої наднаціональної грошової одиниці. Найактуальніша проблема сьогодення.

Сучасна глобальна економіка вимагає переформатування світової валютної системи, аби грошову масу міжнародних розрахунків привести, нарешті, у відповідність до сукупної в світі реальної маси вартості. Нині конче потрібна альтернатива сучасній системі SDR (Спеціальних прав запозичення). На відміну від Золотовалютного стандарту – GES та сучасної SDR, нова наднаціональна валюта має базуватися виключно на трудозатратно-вартісній основі. Тобто, вперше в історії грошова одиниця повинна отримати прив'язку до праці (живої = зречевленої), обіпертись на трудовитратно-матеріалізований ґрунт реальної економіки, на реально існуючу масу матеріального багатства.

Місія монетарної версії політекономічної науки, окрім чисто пізнавальної, має полягати в тому, щоб на практиці, перш за все, повністю відновити в своїх правах ЗАКОН ВАРТОСТІ при наявності грошово-вартісного паритету – вартісної еквівалентності грошей. Аби ціноутворення формувалось виключно на основі вартості, як ринково адекватної оцінки уречевлених в товарній продукції трудовитрат, для еквівалентного = справедливого товарообміну. Відтак, – соціально справедливого розподілу матеріальних благ відповідно до витрат праці на базових засадах вільного ринку. Поза паразитизму олігархо-бюрократичної надбудови, що систематично знущається над економікою своїм подекуди егоїстичним, а іноді просто бездарним втручанням. Реалізація цієї мети полягає, насамперед, у відстороненні бізнесу від влади.

Усунувши від влади олігархічний капітал, вкрай важливо примусити його, врешті-решт, жити по ЗАКОНУ ВАРТОСТІ і нормально розвиватися за ЗАКОНОМ НАКОПИЧЕННЯ. – Не паразитичного, а продуктивного нагромадження капіталу, націленого на розширене відтворення виробництва в суспільних інтересах. Останнє само собою додасться в умовах торжества закону вартості. Оскільки вільно функціонуючий закон вартості володіє надзвичайно корисною властивістю природної селекції та знищення паразитичного псевдокапіталу. У конкурентній боротьбі економічно виживає лише той бізнес, котрий не проїдає додаткову вартість, а максимальну частку її реінвестує, і не в яке-небудь, а саме в затребуване суспільством виробництво. Від цього виграють усі. Соціальний прогрес також. У цьому безперечний позитив здорового самозростання капіталу, його реінвестиційного накопичення. Саме реінвестиційна тенденція визначає алгоритм і магістральний вектор соціально-економічного розвитку за умов капіталізму. Яким він буде?..

Перш за все, чим вільніший ринок, поза державного втручання в економіку, – тим гостріше конкурентне середовище. Як наслідок, – зростаюча частка реінвестованого у виробництво прибутку (вона ж бо норма рекапіталізації) задля економічного виживання бізнесу. А це прямий шлях до концентрації виробництва і централізації власності. Відтак, логічно припустити, до гіпермонополізаціі капіталу. Чи дійде справа до гіпермонопольного перенасичення приватнокапіталістичної власності на засоби виробництва, чи ні, але тенденція така існує.

Не варто, однак, впадати у відчай. Оскільки паралельно із концентрацією і централізацією капіталу відбуваються одночасно цікаві процеси його трансформації: своєрідна «дифузія» (розпорошення) капіталістичної власності у вигляді, насамперед, її масового акціонування. А з іншого боку, – фізичне і моральне відчуження власників від засобів виробництва: сучасні буржуї почасти в очі не бачили власні промислові об'єкти, що іноді знаходяться на протилежному кінці світу. Управління бізнесом все більше переходить до найманих топ-менеджерів. - Явний факт трансформації приватнокапіталістичної власності, що мимоволі наводить на думку про формування передумов якісно нової в перспективі суспільно-економічної формації. Особливо в умовах відсторонення бізнесу від влади.

Не знищувати капіталізм, а, приборкавши його, загнати в русло конкурентного саморозвитку відповідно до економічних законів під контролем демократичної влади. – В напрямку соціального прогресу. Така суть економічної філософії «laisser-faire» в контексті політекономічного монетаризму, що понад усе ставить пріоритет об'єктивних законів економічного розвитку.

_{__________}

^{*Бузгалин А.В. Колганов.А.И. «КАПИТАЛ» в XXI веке: pro et contra.// Вопросы экономики. – 2007. – № 9. – С. 110.}

Список використаної літератури

1. Фридман М. Количественная теория денег

2. Базилевич В.Д. Історія економічних вчень

3. Моисеев С.Р. Ренессанс монетаризма: чем жила знаменитая теория в 2000-2018 годах

4. Кавицкая И.Л. Институциональный подход к макроэкономическому анализу

5. Геец В.М. Выход из кризиса (размышления над актуальным в связи с прочитанным) / В.М. Геец, А.А. Гриценко // Экономика Украины. – 2013. – № 6. – С. 4-19.

6. Вокруг света. Сколько всего в мире денег?

7. Institute of International Finance. Global Debt Monitor

8. Тарасевич В.М. Общая теория ценности: будущее в настоящем. / В.М. Тарасевич. // Вопросы политической экономии. – 2012. – № 4. – С. 107.

9. Королев И. С. Мировая Экономика. Глобальные тенденции за 100 Лет

10. The Economist. Resource prices

11. USDA. Inflation-adjusted price indices for corn, wheat, and soybeans show long-term declines

12. Энциклопедия по экономике. Оптимальный темп инфляции

13. The Daily Gold. Цена на золото – вечно меняющееся мерило

14. Растянников В.Г. Урожайность хлебов в России

15. ChartsBin. Historical Crude Oil prices

16. ФАО. Положение с продовольствием в мире

17. Chefurka P. How tight is the link between Oil, Food and Population?